Володимир Шурапов

ПАМ'ЯТІ ВАЛЕРІЯ ДЕЙНЕКІНА

Нема пророка на своїй землі,
Коли глаголив він ще на арені,
Навіть тоді, коли душа в імлі,
І грає він уже на іншій сцені.

Він на землі пророком був краси.
Навчав добру і кликав всіх до світла.
А як плескав партер, балкон і яруси !
"Дейнекін, браво!" - зал кричав привітно.

Інтелігент - до кінчиків волосся!
Він не терпів обмеженість на троні,
А йти йому крізь терни довелося,
Утримуючи гнів свій на припоні.

А як творив, як він кохав життя, -
Його безмежно плідну панораму.
Любив цей світ до самозабуття,
Купаючись в комедії і драмі.

У долі завжди був він на виду.
Не шкодував себе, і нам здавалось, -
Він гнав гнідих, не стримував ходу…
Не витримало серце й розірвалось.

Він добрий спадок по собі лишив:
Вистави, ролі, усмішку чарівну.
Він жив і дихав так, як сам хотів,
І не було йому на сцені рівних.

І ось тепер ти в інший світ пішов
Свою ходу на небі вже творити.
Прости за все. Прийми нашу любов.
Незатишно без тебе буде жити…

31 січня 2003 року,
п'ята година ранку

Владимир Шурапов

Когда приходят горечи утрат,
И рвется нить семейного покоя,
Глаза не высыхают до утра,
И сердце безутешно тихо ноет.

Да, мы скорбим, мы изливаем чувства,
Но все же боль растает, как туман.
А на душе так неуютно пусто,
Что понимаешь: жизнь - это обман.

Не все вернутся в дом, где их встречали,
Лишь близкие и верные друзья,
Что с ним делили радость и печали,
И понимали: иначе нельзя.

Молва сплывет, как сон опавших листьев
Со временем затянутся рубцы.
И тени прошлого над пропастью повиснут -
Беспамятства незримые творцы.

20 марта 2003 года